Казка про божу корівку та павучка

Ця казкова історія почалася спекотним літом. І це був один із сонячних днів того спекотного літа.
У чудовій білосніжній троянді, серед її листочків, жила-була собі дивна божа корівка на прізвисько Лія. А справжнє повне ім’я її було Родомія. Вона була надзвичайно красива – вся блискуча і яскрава, червоного кольору з чорними крапинками. І вона дуже любила літати по різних квіточках, листочках і відпочивати на травичці. А ще більше вона любила знайомитися з різними добрими комахами, бо шукала собі друзів.

Одного разу Лія зустріла дивного-предивного павучка на прізвисько Філ. А повне ім’я його біло Філантроп. Цей маленьких павучок був таким веселим, цікавим і ввічливим, що одразу сподобався Лії. Він був зовсім не таких, як усі інші. Філ завжди був чимось зайнятий, постійно щось робив. Він просто не був лінивим. І завжди мав гарний настрій. Як добрі люди казали: без діла не сидів і іншим не давав.

Але більш за все Філ любив плести павутиння, щоб ловити поганих комах. Впіймає павучок вночі або вранці якусь шкідливу муху і весело танцює від радощів навкруги неї.

У нього вже стало звичкою кожного разу робити таку надзвичайно цікаву ранкову зарядку. І все у Філа виходило так легко і вправно, що Лії теж захотілося навчитися так само все хутко робити.

І павучок Філ навчив-таки божу корівку Лію багато чому хорошому і доброму, бо був справжнім її другом. Спочатку він навчив Лію робити ранкову зарядку із водяними процедурами, а потім – правильно чистити зуби.
Щодня зранку друзі робили прогулянку до берега річки, де вони разом займалися фізкультурою. Після цього Філ і Лія почували себе надзвичайно бадьорими цілий день до вечора. А ще друзі дуже хотіли набути міцного здоров’я і стати справжніми спортсменами.

Одного дня вони познайомилися з чудовою ластівкою, красивою пташкою, яка мала забавне ім’я – Бені. А повне ім’я її біло Бенілюкс. Ось де почалась справжня втіха! Годинами вони літали друг за другом з одного місця на інше, весь час веселилися і танцювали, знову танцювали і знову веселилися.

Вже граючи втрьох, друзі кожного разу вигадували для втіхи щось нове і цікаве. Весь вільний час вони бігали навипередки, як справжні спортсмени на змаганнях. І дуже раділи, коли хтось з них перемагав.

Друзям особливо подобалось підійматися високо-високо у небо до самих хмаринок. Філ був дуже сміливим і спритним павучком. Він міцно тримався за пір’я ластівки Бені і тому не боявся впасти з великої висоти. А друзі літали і літали від хмаринки до хмаринки, ніби стрибали по них, як на батутах. Вони злітали до гори як на гумових пружинах, немов справжні гімнасти або акробати.

Це заняття стало для них самою улюбленою розвагою. Друзі з нетерпінням чекали зустрічі, щоб знову політати і пострибати разом досхочу.

День за днем ставало все холодніше. Прийшов час золотого вересня. Наближалася негода. А там вже скоро і зима.
Ластівка Бені попрощалася з друзями і полетіла в теплі краї, далеко на південь ховатися від зимових холодів аж до наступного літа.

Друзі стали сумувати без сонячного тепла, своїх постійних вправ та ігор. І тому вирішили облаштуватися у великому будинку під назвою «Школа». Тут все ж таки було тепліше, ніж на дворі.

У школі як раз почався учбовий рік. Там було багато дітей, а тому було шумно і весело. А час від часу підіймався такий гамір, що можна було  навіть оглухнути.

У кожному класі на віконцях було багато різних рослин, за якими доглядали діти. Ці квіти були згадкою про спекотне сонячне літо.

Наші друзі, Філ і Лія, з радістю зустрілися і познайомилися у школі з іншими божими корівками , що жили у квіткових горщиках на підвіконнях. Тепер разом з новими друзями їм стало веселіше.

Щодня Філ і Лія влаштовувались за партами разом із дітьми. Вони теж з великим задоволенням і бажанням починали вчитися. Адже разом з усіма, та ще й справжніми друзями, цікавіше, легше і веселіше жити, і навіть вчити уроки.

Подробнее:http://familytimes.com.ua/korivka-pavuchok.html